НЕДА́РОМ, присл. Те саме, що неда́рма́. Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… (Рильський, III, 1961, 98); Я непокриту голову свою схиляю низько. — Спіть, мої герої, ви полягли в кривавому бою, зложили ви життя своє недаром (Гонч., Вибр., 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 282.

Недаром нар. Не напрасно, не безъ причины. Бо вже недаром козацький кінь по табору гуляє, мабуть Івася Коновченка на світі немає. Макс. (1834), 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 543.