НЕДАРЕ́МНИЙ, а, е. Який має певні причини, підстави; невипадковий. Мої турботи були недаремні: першою скотилася [із снопа] моя сестричка, я за нею (Ковінька, Кутя.., 1960, 4); // Який дає певну користь, наслідки; немарний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 282.