НЕДАЛЕ́КО.
1. Присл. до недале́кий 1, 2. Недалеко стояла якась дівчинка на лижах і глузувала з мене (Сміл., Сашко, 1954, 12); Недалеко до півночі з його [шинку] вийшло два чоловіки (Мирний, IV, 1955, 201); // На невелику віддаль. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися, бо в той бік вони простяглись недалеко (Коцюб., І, 1955, 361); // у знач. присудк. сл. На невеликій віддалі. [Олена:] Мамо, не сумуйте, Андрій вже недалеко! Ось-ось незабаром він прийде!.. (Кроп., І, 1958, 463); // у знач. присудк. сл. Недовго, скоро. Видно було, що недовго вже до сходу сонця, недалеко вже світло (Фр., V, 1951, 39); Ще ніч — а недалеко й до світання (Тич., II, 1957, 181).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при назві предметів, живих істот, на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін. Засіли вони [парубки] недалеко панських будинків, .. а як смеркло, підібрались під самі вікна (Вовчок, І, 1955, 87); Недалеко доріжки, нагнувшись, нишпорила під деревом жінка.. Збирала гриби (Досв., Вибр., 1959, 51).
$ Недале́ко втекти́ (піти́) від кого — чого — не дуже відрізнятися. Щодо Пазі, то він наче догадувався, що вона недалеко втекла від звичайної повії (Март., Тв., 1954, 243); Іноді дійсно можна знайти вибиті на стінах малюнки. Та вони часто непристойні. Видно — яванці недалеко пішли від індусів (Ю. Янов., II, 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 281.