НЕГРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який ставиться без поваги, неввічливо, грубо до кого-небудь; нечемний. [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого негречного гостя! (Фр., IX, 1952, 14); — Я ніколи не насмілився б бути таким негречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (Тулуб, Людолови, II, 1957, 33); // У якому виражається неповага, неввічливість, грубість до кого-небудь. Тільки-но котре з менших казало про богів щось негречне, як одразу ж діставало по губах од баби, чи матері (Ю. Янов., Мир, 1956, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 280.