НЕГОСТИ́ННИЙ, а, е. Який не любить приймати і частувати гостей. — Дозвольте, — запротестувала Оксана Сергіївна.., — куди ж вам поспішати на ніч? Я зовсім не така вже негостинна господарка! (Ю. Янов., II, 1954, 69); // Позбавлений привітності. Він [песик] потерся об Кузьмин чобіт, мов вибачаючись за негостинну зустріч (Збан., Крил. гонець, 1953, 12); // Непідходящий для прийому гостей. Бровко ще раз глянув на зоотехніка, але вже з більшою цікавістю, намагаючись розгадати, кого господь бог послав на його голову в такий негостинний зимовий час (Добр., Тече річка.., 1961, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 279.