НЕГОРДОВИ́ТИЙ, а, е. Якому не властиві гордовитість, зарозумілість, пиха; простий. Познайомився із старою він, і такий балакучий, такий ввічливий, негордовитий (Мирний, IV, 1955, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 279.