НЕГОМІНКИ́Й, а́, е́, рідко. Який мало гомонить, не створює гомону, галасу і т. ін. У нього інколи бували гості, вони приходили й зникали, такі ж негомінкі й непомітні, як і сам господар (Собко, Нам спокій.., 1959, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 279.