НЕГО́ДЯНИЙ, а, е, рідко. Який супроводжується дощами, холодом і т. ін. [Пан Стась: ] А ніч яка! Негодяна, як ворон, темна! (Вас., III, 1960, 228); Йому здавалось, що це знову повертається негодяна осінь (Гончар, III, 1959, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 278.

Негодяний, а, е. Ненастный. Пішли негоди, ударили холоди, — негодяна осінь. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 542.