НЕГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що неговірки́й. Він був неговорючий, любив більше мовчати, ніж говорити (Н.-Лев., IV, 1956, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 278.