НЕГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. Якого важко розгнівати; несердитий. Наш Михайлик, бездомний, безробітний коваль, хлопчина негнівливий та несміливий (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 277.

Негнівливий, а, е. Несердитый. Веселий і негнівливий був собі пан. К. ЧР. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 542.