НЕГАСИ́МИЙ, а, е. Якого неможливо загасити. До крові дійде, до кості Огонь той лютий, негасимий (Шевч., II, 1953, 307); — Та тебе ж за цеє [невіру] в пекло, в огонь негасимий завдадуть (Вас., І, 1959, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 276.