НЕВІ́РУЮЧИЙ, а, е. Який заперечує релігію, не визнає існування бога. Невіруюча людина; // у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування бога; атеїст. Комунізм.. зримо і реально відбиває справжні сподівання всіх чесних трудівників — як віруючих, так і невіруючих (Ком. Укр., 1, 1968, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 266.