НЕВІДЧЕ́ПНО. Присл. до невідче́пний. [Всі:] Давайте невідчепно проситись, щоб впустила. Ой, бабусенько, впусти (Кроп., V, 1959, 259); Перед очима невідчепно стояв образ принадної киянки (Баш, На .. дорозі, 1967, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 264.