НЕВІДПЛА́ТНИЙ, а, е. Якого не можна відшкодувати; який перевищує всякі винагороди. — Ви глядите мене, приносите мені невідплатні жертви.., але думаєте ви тільки про себе (Л. Укр., III, 1952, 696); — Я перед вами в такому невідплатному боргу! — За все прекрасне, що я передумав над вашим "Кобзарем"! (Тулуб, В степу.., 1964, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 263.