НЕ́ВІДНИ́К, не́відника, ч. Рибалка, який ловить рибу неводом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 263.

Невідник, ка, м. Рыболовъ, ловящій рыбу неводомъ. Ум. Невідничок. Мої три невіднички, три молодчики, роспустіте ж ви шовковий невод! Чуб. III. 300.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 539.