НЕВІДКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Із закритим отвором; закоркований. — Шампанського..! — викрикнув один із офіцерів і простяг руку до невідкритої пляшки (Тют., Вир, 1964, 446).

2. Прихований від кого-небудь; невідомий комусь. Дьяконову.. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє, невідоме, невідкрите Дьяконову (Гончар, II, 1959, 62); Скільки невідомих таємниць, скільки невідкритих новин ще й сьогодні можна знайти на темних полицях старих, забутих архівів! (Вітч., 12, 1964, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 263.