НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Незмінний. — Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (Фр., VIII, 1952, 38); На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно, побачивши в її очах невідкличне рішення покінчити якнайскоріше розмову (Оп., Іду.., 1958, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 262.