НЕВІДВОРО́ТНИЙ, а, е. Якого не можна відвернути, якому не можна перешкодити здійснитися. — За невмолимими, невідворотними законами життя, на яких тримається світ, сонце переможе ніч (Чорн., Визвол. земля, 1959, 98); Сам факт появи і розвитку світової соціалістичної системи говорить про невідворотне ослаблення позицій капіталізму (Наука.., 2, 1960, 4); // у знач. ім. невідворо́тне, ного, с. Те, чого не можна відвернути, чому не можна перешкодити здійснитися. Не можуть вони бути разом, бо сталося в їхньому житті невідворотне (Загреб., Спека, 1961, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 262.