НЕВТРУЧА́ННЯ, я, с. Відмова від втручання у що-небудь. Ленін був глибоко обурений позицією "невтручання", а по суті потурання, яку зайняв відносно філософського ревізіонізму Каутський (Біогр. Леніна, 1955, 100); Сказати б зараз Петушеку все, що думається про його невтручання в порядок роботи його підлеглих, — чи лишилась би на його обличчі оця гумова посмішка?.. (Шовк., Інженери, 1956, 20); // Відмова від втручання у справи інших держав (у міжнародних відносинах). Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи. І за це невтручання пообіцяв Росії Туреччину та Фінляндію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 274.