НЕВТОМИ́МО, рідко. Присл. до невтоми́мий. Він спішив ними [полями] невтомимо (Коб., II, 1956, 109); Крицький оповідав невтомимо (Фр., III, 1950, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 274.