НЕВТОЛЕ́ННИЙ, НЕУТОЛЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що невтоли́мий. Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Шпорта, Вибр., 1958, 211); Лікуватимеш свої пекучі рани І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! (Рильський, Поеми, 1957, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 273.