НЕВТИ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що невтиши́мий. Тільки червоні випіки рум’янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (Загреб., Спека, 1961, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 273.