НЕВТАМО́ВАНИЙ, а, е. Якого не зменшив, не заглушив хто-небудь. В її запитанні лунало невтамоване горе всіх матерів на всіх континентах, де вирував вогонь воєн (Рибак, Час.., 1960, 871).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 273.