НЕВСТИ́ДЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Безсоромний. Звідти, з багн магнатських, і вона [графиня] Випливла, вродлива.., Невстидливим чаром чарівна (Бажан, Роки, 1957, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 273.

Невстидливий, а, е. Не стыдливый. А ти, Єво невстидлива! Гол. IV. 522.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 541.