НЕВСИПУ́ЩЕ. Присл. до невсипу́щий. Працював він, справді, невсипуще. Де у нього тільки та сила бралася! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 272.