НЕВРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має непривабливу зовнішність, не відзначається вродою; негарний, некрасивий. В її уяві мигнув образ Стоколоси з переляканою фізіономією, блискучими очима, згорблений і невродливий (Фр., II, 1950, 331); — А як невродлива буде [жінка]?— кидає Роман. — Невродлива? То й що з того? Не питайся вроди, а питайся роду! (Стельмах, І, 1962, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 271.