НЕВПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Якого не можна пізнати. Ні господар хати, Ні син його невпізнаний — не знали, Про що б розмову їм почать (Рильський, II, 1956, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.