НЕВПРА́ВКА, НЕУПРА́ВКА, и, ж., розм. Неможливість встигнути зробити все, що потрібно. Тепер, коли Ліна теж працювала, Павло сприймав домашні безпорядки, і невправку дружини примирливо (Хор., Місто.., 1962, 95); // у знач. присудк. сл. Не можна встигнути зробити все, що потрібно. Їй уже самій і неуправка — треба наймички (Мирний, IV, 1955, 55); Тут і досвідченим жницям невправка, а вони ж [дівчата] гаразд і перевесла скрутити не вміють (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 271.