НЕВПО́РУ, присл. У неслушний час; невчасно. Важко ворушить губами Салоган і цим викликає трохи співчуття у Стадницького. — Як невпору ти захворів (Стельмах, І, 1962, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.