НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е, заст. Неспокійний, невгамовний. Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (Рильський, II, 1960, 79); Невпокійливий хлопець… Позаторік — ще зовсім підлітком, підвозив влітку воду трактористам (Гончар, Тронка, 1963, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.