НЕВПЕ́ВНЕНО. Присл. до невпе́внений. Із хат невпевнено, з якоюсь тужливою провиною на обличчях виходили люди (Стельмах, І, 1962, 31); Голда почувала себе невпевнено перед цією сивою спокійною жінкою (Ткач, Арена, 1960, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 270.