НЕВПА́М’ЯТКУ́, присудк. сл., розм. Не пам’ятається, не пригадується. — А груша моя, — круто лягає упертість на дядькові щелепи. — Ну, а коли вам це діло з грушею невпам’ятку, то, може, покликати свідків? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 269.

Невпам’ятку, нар. Не помнится. Мені се невпам’ятку.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 541.