НЕВМИ́СНІСТЬ, НЕУМИ́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до невми́сний, неуми́сний. — Добрий конспіратор! — одразу ж відзначив Ласточкін. — Місце зустрічі йому й так чудово відоме, але він дбає створити неумисність (Смолич, V, 1959, 622).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.