НЕВМИ́СНИЙ, НЕУМИ́СНИЙ, а, е. Зроблений ненароком, без наміру; ненавмисний. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки, і тим викликав невмисну усмішку то у Проценка, то у Книша (Мирний, III, 1954, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.