НЕВМИ́ВАНИЙ, НЕУМИ́ВАНИЙ, а, е. Те саме, що невми́тий, неуми́тий. Мерщій схопився він і нечесаний, невмиваний вибіг на улицю… (Мирний, IV, 1955, 136); * Образно. Там, де спиняють розгін водоспади, невмиване сонце вітають цикади (Тер., Ужинок, 1946, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.

Невмиваний, а, е. Неумытый. Якийсь москаль сидить: головач роскошланий, невмиваний. МВ. ІІ. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 540.