НЕВЛО́ВНИЙ, а, е. Те саме, що невлови́мий 2. Повітря торкалося чола ледь чутними доторками, лишало на губах невловні пахощі… (Перв., Материн.. хліб, 1960, 10); Вікно розчинене… Проміння тихо ллють Невловне світло, синь, і осявають гори (Фомін, Вибр., 1958,175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.