НЕВЛОВИ́МО. Присл. до невлови́мий 2. Швидко, невловимо пливе година за годиною, день за днем (Фр., І, 1955, 226); Пругкий теплий вітер.. дихав свіжістю нив, запахом жнив’я і ще чимсь невловимо радісним і бентежним (Цюпа, Назустріч.., 1958, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 268.