НЕВИ́ЧЕРПАНИЙ, а, е. Якого не витратили, не використали, який не може вичерпатися. В невеликих чорних очах горіли іскорки великої, невичерпаної енергії (Фр., II, 1950, 238); Казкові рисунки килимів, вікові смереки чорні в тінях, невичерпане багатство всяких ягід, овочів, стручків, і все те червоніє, синіє, зеленіє, жовтіє (Хотк., II, 1966, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 261.