НЕВИ́ТРИМАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. неви́триманий. Я, з властивою мені невитриманістю, засперечався і почав розповідати Олесеві Васильовичу найпотаємніші свої спостереження й відкриття (Донч., VI, 1957, 619); Принципіальна невитриманість антиіскрівців і "центра" позначилася рельєфно і на дебатах про аграрну програму.. (Ленін, 8, 1970, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 261.