НЕВИМІ́РНИЙ, а, е. Який не піддається вимірюванню; дуже великий; неосяжний, безмежний. З невимірних космічних глибин дивились на неї спокійні зорі (Гончар, Земля.., 1947, 96); Україна, яку царизм та іноземні пригноблювачі намагалися перетворити у напівколоніальну провінцію, нині демонструє невимірне за своїми масштабами національне багатство (Наука.., 12, 1967, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.