НЕВИ́МУШЕНО. Присл. до неви́мушений. Ніна трохи знітилась, але він так невимушено почав з нею розмову, що ніяковість відразу й минула… (Коп., Земля.., 1957, 20); Трималася [Галина] просто, невимушено (Руд., Остання шабля, 1959, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 259.