НЕВИ́МУШЕНИЙ, а, е. Який здійснюється відповідно до бажання, потреби, без будь-якої натягнутості; цілком природний, щирий. Розмова полилась невимушена, весела (Рибак, Помилка.., 1956, 123); Дратувала сьогодні Мотору невимушена поведінка гостей (Кир., Вибр., 1960, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 259.