НЕВИЛА́ЗНО, присл., розм. Не виходячи, не відлучаючись куди-небудь. Взимку, коли доводилося [Грицеві] невилазно сидіти в хаті — доглядав своє господарство (Збан., Сеспель. 1961, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.