НЕВИ́КІНЧЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неви́кінчений. Він [І. Франко] натискав на зміст, на думку, а читав так, що жодне вразливе вухо не здолало б помітити невикінченість форми (Кол., Терен.., 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.