НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е. Те саме, що невикорі́нний. В нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум’яних дерзань (Літ. газ., 20.ІІ 1959, 1); Потреба в творчій діяльності — не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (Наука.., 11, 1962, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.