НЕВИ́КО́НАННЯ, я, с. Нездійснення чого-небудь. Вища військова влада не вважала комісара Кригу зразком і всі його невиконання наказів записувала в книжку (Ю. Янов., І, 1958, 105); Гасан Саламов давав наказ захоплено, з таким виразом на своєму засмаглому обличчі, наче від невиконання його розпоряджень має звалитись у безодню вся бухта (Донч., II, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.