НЕВИ́ЗНАЧЕНО. Присл. до неви́значений. — Чесне слово! — перебила Люба невизначено, але гаряче (Кундзич, Пов. і опов., 1938, 112); — Там, за річкою, — махнув [дід] невизначено рукою. — Хто хоче, той знайде… (Шер., В партиз. загонах, 1947, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 258.