НЕВИГО́ЙНО. Присл. до невиго́йний. Жаль за сином, за Оксаною невигойно ятрив серце (Кач., Вибр., 1953, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 256.