НЕВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Нездатний вигадувати, винаходити.

2. Який не потребує великої мудрості; звичайний формою, змістом; простий, нескладний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 256.