НЕВИВО́ДНИЙ, а, е, розм. Який не виводиться, завжди є. Живуть [сестри] нічого собі.. І кабана проти Нового року щораз колють. Сало й смалець невиводні (Вирган, В розп. літа, 1959, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 255.

Невиводний, а, е. и невиво́дній, я, є.

1) Неисчерпаемый, постоянно имѣющійся.

2) Постоянный, всегдашній. У нас гульня невиводня. О. 1862. VII. 40. Невиводний гість.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 538.